Поділитися публікацією:

У новій книзі журналіста Олега Криштопи Івано-Франківськ того буремного десятиліття постає як територія випробувань і надії, де робилася добра література і первісний капітал, де бандити захищали рухівські демонстрації і церкву, що саме вийшла з підпілля, не менш завзято, ніж вибивали борги… Дивна, безжальна і прекрасна епоха, яка вже вислизає від нас, застигаючи в ностальгійних міфах і комерційних шаблонах масової культури. Книга Олега Криштопи “Ліхіє дев’яності: Станіславський феномен” – наче машина часу, яка дає можливість повернутися й пережити 90-ті наново. І, як сподівається автор, краще їх зрозуміти.

– Олеже, коли ти брався за цю книгу про Франківськ, рідне тобі місто, що тебе мотивувало? Ну, окрім гонорару видавництва?

Найперше – моє постійне бажання розібратися з минулим – і своїм, і людей, які мене оточують, і своєї країни, і свого міста. Тому що я запам’ятав його в достатньо специфічний спосіб. На початку 90-х я ще був школярем, з середини 90-х – студентом. Місто невелике, і я в той чи інший спосіб дотикався до різних середовищ, хоч і не дуже добре деякі знав. І мені хотілося з’ясувати те, чого я не побачив ще своїм дитячим і юнацьким розумом.


Поділитися публікацією:
Теги: