Поділитися публікацією:

Фото ілюстративне

Реставратори Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею, які працюють у проекті відновлення ікон “Збережемо скарби разом”, за час роботи проекту реставрували близько 200 сакральних творів.

В Івано-Франківському краєзнавчому музеї відновленням та збереженням сакральних надбань займається реставратор Валерій Твердохліб з командою.

У відділі реставрації Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею на сьогодні працюють троє реставраторів. Вони фрагментами відновлюють ікони. Зараз відкрилася дуже цікава сторінка у їхній роботі. Після ікон XVII-XX століть провели консервацію ікон древнього Галича, працюють над іконописом XII століття. Уже відреставровано дуже багато нових цікавих творів, приміром ікона Різдва XVII століття та ікона Святого Миколая.

“Сакральна колекція у нас справді унікальна, – продовжує Валерій Твердохліб. – До прикладу, ікона XVII століття Богородиця Одигітрія коронована. І ми навіть припускаємо, що вона була чудотворна. На жаль, багато документальних свідчень цього втрачено, але приходять іванофранківці, які знають факти зцілень. Цікавою є наша знахідка – у цьому році у Верховинському районі ми віднайшли грамоту архиєпископа Левицького та мощовик, який він привіз з Риму. Провели реставрацію релікварію святого Пантелеймона. Також антимінси Левицького за підписами Шептицького з фрагментами мощей”.

Справжній майстер своєї справи, Валерій Твердохліб започаткував непересічний та надважливий проект з відродження колекції сакральної спадщини Івано-Франківського краєзнавчого музею – “Врятуємо скарби разом”, – пише RISU.

01.jpg

“Більшість творів у колекції “Врятовані скарби”, яку я почав свого часу популяризувати, – з колекції колишнього івано-франківського музею атеїзму, який був у Вірменському храмі. Після періодів нищення, у 60 – 80-х роках минулого століття, частина творів опинилася саме там, – розповідає Валерій. – Директор краєзнавчого музею Олександра Синиця, яка створила музей ще за часів комуністичних, розповідала, що експонати для музею вони відшукували під час експедицій. Все віднайдене описували, документували. Було це ще у 1960-х роках”.

У колекції є ікони з Гуцульщини, Богородчанщини, Долинщини та Галича.

“Колекція невелика. Налічує близько 200 творів. Вони дуже цікаві, самобутні, оригінальні, – підкреслює реставратор. – Тож можемо бачити, наскільки цей культурний пласт був розвинений у нас на Галичині і скільки ми втратили, скільки знищено – від окремих ікон до цілих іконостасів. Хоча є такі, які збереглися з XVII-XVIII століть. Це, до прикладу, ікони у церкві Святого Духа у Рогатині та іконостас авторства Йова Конзелевича у Манявському скиті. Саме з Богородчанщини, де є Манявський скит, маємо цілий зріз творів сакрального мистецтва”.

Валерій Твердохліб прийшов працювати в Івано-Франківський обласний краєзнавчий музей у 1995 році. Тоді поставив собі за мету відреставрувати, зберегти усе, що залишилося у музейній колекції творів сакрального мистецтва. Бо побачив, як багато творів було у поганому стані, адже зберігалися вони у підвалах – у вологості. Частина перебувала у Маняві на території скита, який тоді був філією музею. І там приміщення були не пристосовані для зберігання живописних робіт. Тому зараз є проблема з їх реставрацією.

“Я розумів, що повинен рятувати твори, бо ми можемо втратити їх остаточно, – ділиться Валерій. – Дуже важливою складовою, яку я для себе визначив одразу, – це також популяризація цих творів. Не просто відреставрувати, а й відкрити людям, місту”.

Так постав проект “Врятуймо скарби разом”.

“Почалося все з того, що мені було запропоновано підготувати і відкрити виставку у Софії Київській до ювілею хрещення Русі, – продовжує реставратор. – Мені допомогла Уляна Головчанська, завідувач відділу експозиції Софії. Вона запропонувала показати нашу збірку, яку ще ніхто не бачив. Отже, я зібрав ті твори, які реставрував 15 років, – увесь цей зріз. Це було якраз перед приїздом Джорджа Буша в Київ, тому і він теж побачив нашу експозицію”.

Далі за допомогою благодійників Валерій Твердохліб разом з однодумцями-меценатами створив альбом “Врятовані скарби”.

“Це саме те, що дало поштовх популяризації творів, – каже він. – Завідувач відділу давнього іконопису Національного музею у Львові Марія Гелетович зробила мистецтвознавчий аналіз і ввела у науковий обіг ці твори, а ми подовжили працю з реставрації. Завдяки цьому проекту я створив у 2010 році реставраційний відділ, і ми почали розвивати в Івано-Франківську власне реставраційну справу. Оскільки тут є проблеми з реставраторами – я був перший такий фахівець краєзнавчого музею. До мене був лише мій учитель Микола Канюс, який був справді фахівцем, перш за все за освітою. На початку 90-х він проводив реставрацію нашої колекції краєзнавчого музею. Я продовжив його працю”.

Уже відреставровані ікони зараз знаходяться у постійно діючій експозиції музею. Також щороку громаді презентують нові твори у рамках проекту “Врятуємо скарби разом”.

Ікона до і після реставрації

“Проект цей ми популяризували не лише на Прикарпатті. В його рамках, разом з фотохудожником Юрієм Бакаєм, ми створили проект “Образи світлих”, де він зробив фото ікон до реставрації, показавши справжню драму цих творів, – розповідає Валерій Твердохліб. – Ми врятували десятки ікон, але маємо ще і достатньо проблем з консервацією, збереженням. Тож мистецтвознавці повинні ретельно досліджувати їх. На жаль, у нас в Івано-Франківську я не бачу зараз справді яскравих вчених-мистецтвознавців, які б це робили. Адже потрібно вивчати оригінали тих чи інших полотен, які часто перемальовували, нищили. Адже ми як нація цікаві світу якраз своїм мистецтвом, його індивідуальністю. Це потрібно відкривати, бо культура є величезним рушієм, який дозволяє змінювати свідомість, навчати.

Створюючи проект “Врятуємо скарби разом”, ми мали на меті також залучити меценатів. Першими з них були єпископи наших християнських Церков – владики УГКЦ Микола (Сімкайло) і Володимир Війтишин, владика УПЦ КП Іосаф, які його благословили. А також мої друзі. Пізніше долучилася влада. Останнім часом нам дуже багато допомагають звичайні люди. Взагалі меценатство необхідно краще розвивати. За кордоном музеї, зокрема, створюють меценати, олігархи. Мене дивує, чому у нас по-іншому – олігархи популяризують, загалом, лише власні колекції, а не державні, які мали б бути більш доступні для людей, щоб вони їх змогли побачити. А ми ведемо популяризацію нашого проекту не лише в Україні а й за кордоном. Співпрацюємо з музеєм Любліна. Маємо цікавий спільний проект, і є перспектива того, що зробимо інтерактивну реставраційну майстерню в ратуші. Адже не маємо добрих реставраційних площ. Ну, мабуть, є своєрідний Божий Промисел у тому, що духовні скарби потребують боротьби, відновлення. Вони нищилися, горіли тоді і відроджуються зараз, але потребують і нашого свідомого ставлення, і готовності до конкретних кроків”.

Але є дуже багато ікон ще не відреставрованих і які містять чимало таємниць. Є такі, які потребують свого дослідження у майбутньому, коли художники-реставратори, як стверджують, отримають відповідну матеріальну підтримку. Зараз їхня мета – не допустити зашкодити цим сакральним творам.

 


Поділитися публікацією:
Теги: