Поділитися публікацією:

Фото: pauluskp.com

З’їздив до гуцулів в гори, тільки повернувся.

Нагадаю, що влада руками прокурорських відбирають у людей полонини – гірські пасовища. Хочу розповісти про це, тому що гуцулам важко домогтися розголосу самостійно, сторінок в соціальних мережах у них немає. А без полонин вони будуть повністю зруйновані – залишиться тільки за кордон на заробітки їхати, передаються ” Українські реалії ” з посилання на агентство  pauluskp.com .

Розповім і покажу як живе одна гуцульська родина, але спочатку суть проблеми.

Полонина – так називають звільнений від лісу ділянка в Карпатах. Дуже давно, коли ці місця тільки заселялися, пастухи випалювали ліс, а потім ретельно стежили, щоб утворилися пасовища не заростає. Досить кількох років, щоб полонина заросла і стала непридатною для випасу худоби.

Зараз гуцули орендують полонини у громад, підписуючи договори з сільрадами. До 2014 року ставка орендної плати становила 1% від вартості землі, що всіх влаштовувало. Але потім нардепи прийняли поправку до Податкового Кодексу, яка зобов’язала громади здавати землю в оренду за ставкою від 3% до 8%. Причому, на місцях часто встановлюють саме 8%, надаючи на людей тиск. Гуцули кажуть, що з такою орендною платою будуть працювати собі в збиток – доведеться кидати господарство, продавати корів і овець.

В середньому однією гуцульської сім’ї потрібно близько 100 гектарів полонин. Мабуть, депутати ВР поняття не мають, що сім’я хліборобів може жити на 5-10 гектарах, вирощуючи овочі або зернові, а скотарям для такого ж рівня доходів потрібно набагато більше. Тому розмір орендної плати на орні землі і пасовища повинен відрізнятися. Депутати в такі дрібниці не вникають.

2.
20170220_075506.JPG

Гуцули укладали договори з сільрадами на кілька років, тому вийшло протиріччя – поправки прийняли в 2014 році, а у людей на руках документи, за якими орендна плата не перевищує 1%. Тому народ за завищеними ставками кілька років не платив. На це ніхто не звертав уваги, але в Верховинському районі Івано-Франківської області сталося раптове загострення – прокуратура почала перевіряти гуцулів і залучати їх до суду, вимагаючи сплатити недоїмки з 2014 року. Цікаво, що прокурорські вимагають відібрати землю, навіть якщо недоїмки будуть виплачені.

Суди йдуть один за іншим, причому в сусідніх районах поки все відносно спокійно. Гуцули пов’язують це з тим, що через Верховинський район хочуть побудувати дорогу з Румунії – проект вже затверджений. Тому пастухів і хочуть зігнати завчасно.

За іншою версією, йде підготовка до зняття мораторію на продаж землі. Як тільки мораторій знімуть, первоочердное право викупу землі буде у тих, хто її в даний момент орендує, тому нардепи і прийняли поправки про грабіжницької орендній платі. Недоїмки накопичуються, а потім почнуться суди, землю відберуть – і право викупу перейде до товстосумів. Це буде вже проблема не тільки гуцулів Верховинського району, а й усіх селян України, просто все починається в Карпатах.

Наслідки цих процесів передбачити неважко – розорення селян і захоплення землі великими агрохолдингами, як це ще до війни відбулося на Донбасі. Окремі господарства і цілі села зникнуть, тому що агрохолдингам стільки людей без потреби – їм простіше раз на рік тракториста за 40 кілометрів привозити. Дивіться мій репортаж про Донбас – “Як Ахметов і Бойко вбивають села”.

3.
20170220_081027.JPG

Якщо говорити про гуцулів, то просто так землю у них відібрати не вийде. Спочатку всякі інспектори, податківці, прокурорські і сміття будуть безслідно зникати на полонинах, а потім може виникнути аналог волинської бурштинової республіки, коли народ випасає корів на полонинах, встановивши на дорогах блокпости. Це не перебільшення, гуцули мені так і говорили – навіть якщо програємо суди, з землі нікуди не підемо, нехай тільки сунуться.

Якщо влада не схаменеться – буде війна.

Зброя тут всюди, мені вчора довго розповідали як з СКС з хорошою оптикою завалили ведмедя. Майже в кожній хаті невеликий арсенал і кімната з значними мисливськими трофеями. Поки стріляють по зайцях, лисицям, вовкам та ведмедям, а там видно буде.

Ну а тепер про гуцульської сім’ї, у якій також відбирають полонини.

У них є колоритна гуцульський одяг, вона тут у всіх є, але я спеціально не просив вбратися для барвистого фото. Гуцулів часто сприймають як туристичну визначну пам’ятку, але вони, перш за все, трудяться на землі. Живі люди з нагальними проблемами, а не картинка з рекламного проспекту.

Сім’я Гаджук – Іван Іванович та Марія Іванівна. Їх дочки Марія та Анна, онуки Марія, Ваня, Валерія. І це неповний список, не вся себе була в зборі.

4. Садиба Гаджук складається з декількох будівель. Тут вони живуть, а полонини використовується тільки чотири місяці на рік і їхати до них треба від 35 до 50 кілометрів. Гуцули часто живуть ось так, окремо, що не селами – просто будують свою садибу на схилі гори.

20170220_075113.JPG

5. Є машина, але частіше пересуваються на конях – в горах так зручніше.
20170220_083130.JPG

6.
20170220_083426.JPG

7. Зараз добудовують цей будинок.
20170220_083234.JPG

8. Собак тут тримають у вольєрах, бо парканів немає.
20170220_083012.JPG

9. Якщо сніг, замість воза використовують сани.
20170220_083139.JPG

10. Навколо садиби загончікі з вівцями.
20170220_081608.JPG

11. І коровами. Жують сіно, скошене на полонинах. Гаджук орендують трохи більше 100 гектарів полонин.
20170220_081622.JPG

12. Будівлі навколо в основному господарські – для сіна і худоби.
20170220_083055.JPG

13. Ваня, Валерія і Марія.
20170220_083635.JPG

14. У дітей тут найкращі іграшки.
20170220_085018_2.JPG

15. Бабуся й онуки.
20170220_085444.JPG

16. Нам відразу провели екскурсію, показали де кури ховають яйця.
20170220_090010.JPG

17. Де тримають телят.
20170220_090110.JPG

18.
20170220_090057.JPG

19. Де поросят.
20170220_090252.JPG

Валерія зробила поросяті масаж.

20. У будинку.
20170220_090820.JPG

21.
20170220_090837.JPG

22.
20170220_091413.JPG

23.
20170220_091420.JPG

24. На печі.
20170220_101333.JPG

Нам навіть гуцульську пісню заспівали:

25. Годували нас приблизно так.
20170220_093508.JPG

Вже 27 років ця сім’я використовує полонини. На них заснована вся життя. Без полонин залишиться тільки на заробітки за кордон їхати. Румунія поруч.

Марія Гаджук розповідає що для них означають полонини. Каже – від держави нічого не треба, просто не чіпайте нас, не заважайте.

У той же день було судове засідання в Верховині – райцентр, близько 15 кілометрів від будинку Гаджук. Їхали туди на возі.

26. Футбольне поле і храм в горах.
20170220_105355.jpg

27.
20170220_105642.jpg

28. Розмиті ділянки дороги мостять колодами.
20170220_110935.jpg

29. На крутих спусках використовується гальмівна система з ланцюгів.
20170220_120136.jpg

30. Під’їжджаємо до Верховині.
20170220_115155.jpg

31. Менти перекрили дорогу – як раз проходив мітинг в пам’ять про загиблих героїв Небесної Сотні. Про мітинг пізніше зроблю репортаж.
20170220_115659.jpg

32. Припаркувалися.
20170220_120235.jpg

34. У місцевій школі дівчина з Верховини вже пише плакати для акції протесту перед судом.
20170220_133559.jpg

35. У печі з плакатом Оксана Сусяк – активістка з Верховини, від якої ми дізналися про проблему гуцулів.
20170220_142912.jpg

36. Біля входу до суду. На одному з плакатів: “Хочемо у собі газдуваті, а не гузіцi за кордоном пiдтіраті” – “Хочемо у себе господарювати, а не дупи за кордоном підтирати”. Газда – господар, газдуваті – господарювати.
20170220_145206.JPG

На відео Іван Маківничуків, заступник голови Верховинської райради. Він за гуцулів, послухайте що говорить:

37. У суді всі місця були зайняті, в Верховині такого ажіотажу не пам’ятають. До слова, перед цим засіданням було ще одне – теж по полонинам, теж прокурорські вимагали у гуцулів недоїмки.
20170220_150447.JPG

38. Це мама Марії Гаджук, яка підписувала договір з сільрадою про оренду полонини. Зліва за столом прокурор, який бажає відібрати у неї землю.
20170220_151545_1.JPG

39. Суддя. Він переніс засідання так як не прийшов представник сільради. Намагається щось пояснити обуреним гуцулам. Засідання переносять завжди, коли бачать, що справа привертає дуже багато уваги. Думають, наступного разу ніхто не прийде. У цьому вони помиляються, наступного разу народу буде ще більше, крім мене і місцевих журналістів підтягнуться національні телеканали. Після нашого втручання процес незворотній.
20170220_153742_3.JPG

40.
20170220_151631.JPG

41. Адвокат Дмитро Коробко за роботою. До речі, бабуся під час засідання щось бурмотіла собі під ніс. Після виявилося, що це гуцульське заклинання для ворогів: “Жереб вам в руки, жереб вам в губи, вогонь вам в очі”. Жереб – якесь колюча рослина, поки не зрозумів яке. Якщо з суддею і прокурором щось трапиться – ми не винні.
20170220_154806.JPG

Дмитро Коробко сам з Донецька, після 2014 року живе в Києві. До гуцулам приїжджає не перший рік, тут у нього друзі, яким він допомагає відстоювати свої права в суді. Давні читачі нашого блогу знають Дмитра по публікаціям про захист прав споживачів (рейди по супермаркетах) і захисту бійців добробатов в судах ( “Равлики”, справа Коростельова, справа Ружанського, добробатовци “Івано-Франківська” проти СБУ та інші).

Також, допомагати гуцулам приїхав Євген Семехін, він теж з Донецька, після 2014 року живе в Чернівцях – йому тут недалеко було. Євген професійний піарник (зараз працює в піар-службі “Покрівля-центр”), організував безліч протестних акцій, а одного разу домігся безпрецедентного результату – на його акцію біля стін резиденції Ахметова вибіг сам Ахметов в треніках, і почав доводити, що він не поганий, а хороший (http://pauluskp.livejournal.com/466640.html). Ніколи до цього і після Ахметов нічого подібного не робив – це ж треба було так довести людину. Загалом з Семехін жарти погані, він підключив знайомих журналістів, сьогодні до гуцулів вже приїхала знімальна група “Інтера”.

Ну і блогер з Донецька pauluskp, який живе нині на Закарпатті, не залишився осторонь.

Ця земля нас прихистила у важкий час, так що чим можемо – допоможемо.

Ну і бринзу-то гуцульську треба рятувати. Хто ще нагодує Україну “білим золотом” Карпат? Гуцули хочуть і можуть працювати в Україні, а не за кордоном, хочуть бути господарями, а не заробітчанами.

Блогерського поїздка до гуцулів стала можлива виключно завдяки фінансовій підтримці читачів. Велике вам за це спасибі. Тепер давайте репоста і лайкать цей запис.

Так, велике спасибі Оксані Сусяк, ми зупинялися в її садибі в Верховині. До Оксани приїжджають туристи не лише з України, а й з усього світу, так що якщо захочете відпочити в Верховині – заходите на її сторіночку в ФБ і домовляйтеся. Там у багато разів краще, ніж в готелі. Її садибу я частково показував в іншому фоторепортажі – http://pauluskp.com/news/d9af2c976. Це не просто садиба, а й культурний центр з гуцульським музеєм і бібліотекою по темі, а Оксана дуже хороша людина, ви з нею обов’язково подружитеся.

42. Женя Семехін і Діма Коробко в одній з кімнат “Цікавої садиби” Оксани Сусяк.
20170220_200458.JPG

43.
20170220_200442.JPG

Джерело 


Поділитися публікацією:
Теги: