Поділитися публікацією:

Роман Фіщук – лікар отоларинголог, асистент кафедри отоларингологїі Івано-Франківського національного медичного університету, випускник безлічі міжнародних навчальних програм та член міжнародних медичних організацій. Нещодавно лікар повернувся з чергового стажування у США. В інтернаціональній групі він був єдиним лікарем, який представляв Україну.

Це був практичний семінар з хірургії вуха і основи черепа. За словами Романа, на програму він потрапив не з першого разу, оскільки пройти суворий відбір було не так просто, інформує прес-служба ІФНМУ.

Учасники були здебільшого зі Сполучених Штатів, також з Бразилії, Мексики, Китаю та інших країн. Всі вони – молоді лікарі з досвідом проведення оперативних втручань. Втім, приїхали поглибити свої знання, адже іноді в операційній доводиться реагувати на нестандартні ситуації, й тоді приходить розуміння, що бракує вмінь і сміливості застосувати ту чи іншу техніку, знайти і втілити доречне рішення.

“Викладачі, ментори показують, як можна зробити саме в таких ситуаціях, враховуючи важливий нюанс, що все – задля безпеки пацієнта”, – розповідає Роман.

Цікаво, що співвідношення учасників і вчителів було один до одного, тобто стажерів була така ж кількість, як викладачів. Це і робота в лабораторії, і безпосередньо з матеріалом, щоби покращити навики, а вже наступного дня піти в операційну виконувати свою роботу ще якісніше.

Роман Фіщук порівнює рівень підготовки спеціалістів у США та українських фахівців і зауважує деякі відмінності.

“У них багато чому можна навчитися. Є деяка різниця між рівнем підготовки спеціалістів зі США та нашими. Якщо людина у лабораторії вчиться на справжньому матеріалі, то це суттєво, навіть якщо друкують на 3D принтерах чи роблять з пластику у навчальних цілях. Щоби максимально бути готовим до того, що може трапитись в операційній, умови, в яких ти вчишся, мають бути максимально наближені до реальних. А це можливо лише в тому випадку, якщо є доступ до матеріалу, який є найбільш схожий до справжнього. У нас з цим важко, бо це не врегульовано юридично”.

За кордоном люди вносять у заповіт пункт про те, що після їх смерті вони дозволяють використовувати їх тіло для навчання в лікарні, в університеті, чи ще десь. Наше законодавство поки не практикує трансплантації частин тіла померлих людей. За кордоном воно врегульовано, але дорого. Саме тому навчання коштує тисячі євро. А в нас не вистачає саме практичного навчання.

“Я задоволений, що мав змогу взяти участь в цьому практичному семінарі. Отримані знання можу застосовувати на практиці і ділитися ними зі своїми колегами”.

ДО ТЕМИ:


Поділитися публікацією: