Поділитися публікацією:

Активіст руху «Стоп Лісоцид», депутат Старосамбірської районної ради Василь Курій розповідає про боротьбу з лісовою мафією, про обкрадання місцевих бюджетів та безвідповідальність влади.

Пане Василю, з чого почалася ваша боротьба за ліс?

Ця епопея триває вже чотири роки. Фактично ми «воюємо» за кожне дерево. Але ефективність нашої роботи зведено до мінімуму, тому що ми повстали проти реальної мафії. Не можна побороти систему лише в одному районі чи в селі, адже проблема не тільки в місцевому керівництві, а насамперед у львівському, ну і київському. Все «кришують», тому нам доводиться «вигризати» кожне дерево. От мали зрубати 150 кубів лісу. Встигли зрубати 50, далі ми не дали – 100 кубів удалося врятувати. Це перемога! Ми радіємо і таким досягненням.

Чому ви вирішили повстати проти цієї системи?

Основна мета нашої боротьби полягає в тому, щоб досягти в лісовій галузі прозорих схем. Завдяки цьому наповнюватимуться місцеві бюджети, а лісгоспи зможуть у законному полі продавати ліс і бути прибутковими. Підприємцям це теж вигідно, бо вони зможуть купувати ліс у вільний спосіб, не вдаючись до різних махінацій. По-друге, що теж дуже важливо, – зберегти екологію, бо нині здається, що ми пропадаємо.

І третє – треба зробити так, щоб продавали стиглий продукт. Нині ріжуть ті дерева, яким по 50-70 років, і це насправді є одним із найсерйозніших злочинів, яким завдають величезних економічних збитків державі й місцевим бюджетам. Бо якби вони різали «дорослий» ліс, то таке господарювання дало б добрі прибутки. Продаваймо ягоди, а не цвіт.

Ні для кого не секрет, що в лісовій галузі – тотальна корупція. Чому так важливо її побороти?

Корупція в лісі настільки системна, що там роботи непочатий край. Але це дуже важливо, тому що, зупинивши її, зупинимо корупцію в місцевих радах. Адже лісова мафія давно розіпхала свої щупальця в органи місцевого самоврядування. Крім того, це дуже великий електорат. Уявіть, що в районі є десь із 300 лісівників, плюс ще орієнтовно тисяча осіб, залучених у деревообробці – причому тіньовій. Якщо взяти їхні сім’ї, то це тисячі людей.

Майже всі лісівники діють, скажімо так, «на дико». Вони не хочуть співпрацювати з людьми, чути голос розуму. Їм важливо одне – продовжити крадіжки в лісі. Не виходить ніяк донести до підприємців-деревообробників, що ми боремося за їхні права, намагаємося створити нормальні правила гри для них же. Ми на їхньому боці.

Ви вже маєте певний досвід такої боротьби. Скажіть, чи є якісь законні способи зламати цю систему?

Є один – це супротив громади. Іншого варіанта не існує. Після Майдану обласна рада ухвалила рішення №77 про те, що рубки лісу можна проводити тільки після погодження з громадою. Тож будь-яка розумна громада може провести слухання і навіть показати лісгоспам на двері. Тоді вони вже нічого не можуть зробити. Але для цього треба чітко прописати правила та умови цих громадських слухань.

До речі, п’ять сільських рад Старосамбірського району вже відмовились ухвалювати рішення про рубки лісів, і ніхто їх не може змусити дозволити рубати. Буквально днями в одному із сіл на Старосамбірщині громада зібрала підписи і вимагає громадських слухань. У відповідь «Галсільліс» прислухався і погодився почати лісосіки тільки після обговорень із селянами. Це велика перемога, яка вказує шлях для інших.

Якщо є такий доволі легкий спосіб змінити ситуацію, то чому його не використовують?

Люди бояться: у селах часто лісівники диктують правила життя. Бо хто є сільською інтелігенцією? Це, на жаль, не вчитель і не бібліотекар, а лісівник у гумових чоботах, який наливає горілку біля магазину. Він формує думку селян, і від нього дуже багато залежить. І народ, який частково спився, а частково зневірився, не в змозі щось змінити. Тому громадами дуже легко маніпулюють.

Ну і вирішують такі справи не з активістами, спеціалістами, екологами, а біля магазину, де приїжджає підприємець з лісівником, кидає «кісточку» і вривається в ліс. Тоді вже пізно щось робити.

Зазвичай до нормальних громадських слухань, в яких узяли б участь принаймні 30% населення, не доходить. Такі справи вирішує голова з виконкомом чи голова з депутатами. А оскільки є дуже багато людей із села, задіяних у крадіжках лісу, то про що говорити? В депутатські корпуси давно «позалазили» люди лісівників. Тому всіх, хто має якийсь стосунок до лісового господарства, треба відсікати від органів місцевого самоврядування.

Якщо таки подолати систему, яка від цього буде користь громадам і населенню, крім того, що збережеться ліс?

Дуже велика. Це значні гроші для місцевих бюджетів. У самому Старосамбірському районі є орієнтовно 150-200 пилорам. Фактично всі працюють неофіційно, бо функціонувати в білій площині можуть собі дозволити не більше ніж 7-10. А непрозора робота – це несплата податків. Проста арифметика: візьміть 150 пилорам, на яких працюють хоча би по 5 людей, – це вже 750. Одночасно проводять 25 рубок. А це означає, що працюють 25 лісорубних бригад по 5 працівників. Маємо ще 125 людей. 750 + 125 = 900 осіб.

Множимо на приблизну суму 1500 грн податку (це ПДФО+ЄСВ) за оформлену людину. Виходить 1,35 мільйона гривень у місяць, а за рік це буде більше ніж 16 млн грн.

Тепер додаємо 5% єдиного податку від деревообробників зі свого прибутку і ще 5% рентної плати за ліс. За приблизними підрахунками, в нашому районі місцеві ради отримають 50 мільйонів гривень, якщо лісові схеми будуть прозорими.

Поділивши цю суму на кількість сільських рад, маємо 1-1,5 мільйона гривень щорічно на кожну, залежно від залісненості. Ви уявляєте?! Тоді, коли деякі з них мають бюджет лише 200-400 тисяч гривень у рік. Лісгоспи дають громадам по п’ять кубів деревини на церкву, а потім селяни ходять по дворах, збирають по 50 гривень на співфінансування проектів і мікропроектів, бо не знають, що без проблем можуть розвивати свої села за свій же ліс.

Чи є надія, що найближчим часом щось зміниться?

Глобально – лише тоді, коли зміниться політична еліта в Україні й піде бандитська влада. Раніше навести цілковитий лад у лісовій галузі фактично нереально. Це така сама корупція, як у галузях енергетики, освіти, медицини тощо. І ламати треба все.

Чому крадіжки лісу не зупинять правоохоронці?

Тут усе дуже печально. Силовики та інспекції, які перевіряють ці випадки, повністю паралізовані. Якщо поліція на найнижчому рівні ще може виїхати на місце події, зареєструвати й облікувати порушення, то далі справа не рухається. Все впирається в прокурора, в суддю, в екоінспектора, інспектора з охорони праці, лісопатолога і навіть політичне керівництво району та області.

А керівництво області?

Керівництво області має всі важелі впливу, але не робить нічого. Ані Синютка, ані Ганущин палець об палець не вдарили, щоб зупинити хаос у лісі.

Спільними зусиллями нам вдалося зняти керівника обласного і районного «Галсільлісу», але, в принципі, систему це не змінило.

Що ж спільного має політика і ліс?

Дуже багато. Лісгоспи завжди були гаманцями для різних політичних проектів і тих, хто добирався до влади. Їхніми послугами користувалися, і це завжди було успішно. Пригадайте НРУ, Партію регіонів, «Свободу», тепер БПП. Пам’ятаєте, як щиро лісники працювали на регіоналів, з деяких лісгоспів керівників відправляли на антимайдан, як тітушок.

А незабаром знову вибори. Чи готова партія влади сваритися з лісівниками, які сидять на схемах? Це те саме, що розбурхувати мурашник. Легше перечекати рік, скористатися ними і рухатися далі.

 Розмовляв Маркіян ВОЙТОВИЧ, Leopolis.news

ДО ТЕМИ:


Поділитися публікацією: