Поділитися публікацією:

Результати президентських перегонів, які вразили своєю без перебільшення непередбачуваністю увесь цивілізований світ, дали українцям іще один шанс докорінно змінити стару владу в країні на нову. Причому, цього разу усю. Фактично одразу ж після інавгурації Володимир Зеленський, не торгуючись і не вступаючи у перемовини з політичним бомондом, розпустив парламент. І дав таким чином своїм співвітчизникам можливість перезавантажити законодавчу гілку влади, критично оцінивши всіх, хто намагатиметься «просочитися» до Верховної Ради. А туди зараз «підуть» і старі, і нові обличчя. Завдання пересічного українця – вивчити «кар’єру» кожного з них. З особливою прискіпливістю тих, хто вже носив «народний мандат довіри» у власній кишені. І байдуже, на якому рівні кандидати депутатствували – у місті, районі, області чи парламенті. Хай відповідають, що зробили, або чому не зробили. А ще – що заробили, і яким чином…

Одним із перших на Прикарпатті про свої політичні амбіції – стати парламентарем – заявив головний лікар Коломийської дитячої лікарні Олег Токарчук. Нагадаємо, на посаді керманича медзакладу він з 2011-го, тобто вже вісім років! Останніх чотири з них – головлікар депутатствує в обласній раді у команді «Самопомочі». Що ж корисного зробив Олег Володимирович для рідного краю, своїх земляків принаймні за цей період? Як депутат, як посадовець, як громадянин?..

Почнемо, мабуть, з «аудиту» місця основної роботи кандидата – дитячої лікарні у Коломиї. У пошуках новин та відгуків про цей державний заклад натрапляємо на тривожний допис Xrustja Melnychuk у соцмережі Фейсбук. До медзакладу жінка потрапила з маленьким сином уночі з підозрою на ларинготрахеїт. У діток ця недуга буває досить часто. Виникає раптово, протікає гостро і найчастіше приступи трапляються уночі. Дитина починає задихатися, шкіра стає бліда, на обличчі можуть з’явитися синюшні плями, підвищена температура, дитина «горить»…  А батьків відсилають шукати по ночі ліки по місту, бо у лікарні немає цілодобової аптеки. Поки мама «літала» за речами дитини для госпіталізації у своє село, малюка «катували» люди у білих халатах (учотирьох тримали одне маля, аби п’ятий поставив катетер у вену для прийому ліків). «…Це видовище нагадувало мені – картину, коли ріжуть свиню, знаєте, коли її з кожного боку тримають, аби не втекла, а головний – ріже… В дитини була істерика…».

До «нічних кошмарів» згодом додалися ще й роздратування від різних «робочих моментів», від неуваги персоналу до дитини до неуважності при виписці ліків. «Зараз я готова писати у всі інстанції, кричати у всі мікрофони, щоб аналогічна ситуація не повторилась більше з жодною дитиною!», – пише Xrustja Melnychuk.

“Вам ще повезло, бо ви попали не в гарячу пору року… Там – кунскамера, бо жодне вікно не відкривається на відкид. Уявіть – температура в дитини 39 і в палаті майже така… Кругом – таргани… А аптека по наших препаратах вийшла по ціні на 150 гривень вища, ніж у місті», – написала у коментарях до попереднього посту Valentyna Lutsak.

“Минулого тижня ми з піврічним малюком перебували в дитячій лікарні, було все: і погані умови перебування, і таргани, і невміння з першої спроби поставити катетер (попали з третього разу). Хоча відношення персоналу було нормальне», – пише Svitlana Haiev.

Про негаразди у дитячій лікарні можна говорити й говорити. Хтось скаже – уся вітчизняна медицина така. Так, така. Але ж тарганів у палаті МОЗ не виведе, брудну білизну не випере, персонал не змусить бути чуйним. То – справа рук керманича медичного закладу, себто його керівництва. Якщо у нього є до того бажання, стремління і час. У Олега Володимировича, мабуть, бракує і першого, і другого, і третього.

Тим часом, коли мами з хворими діточками страждають у стаціонарі дитячого «лазарету», головлікар медзакладу відкриває у вересні 2018-го разом зі своєю дружиною медичний центр «Здорова сім’я».

Звісно, це – комерційна установа. І тут – все за найвищими стандартами. І підлога блищить, і не смердить пліснявою, і таргани не намагаються заповзти дитині у вухо чи носик, коли малюк, змучений хворобою, спить. Бо до медичного центру маленького пацієнта ведуть за руку батьки, у яких достатньо коштів, аби сплатити готівкою за прийом у фахівця медичної справи. Так, запроваджувана медична реформа дозволяє тепер лікарям легально заробляти і отримувати доплати за підписані з громадянами декларації. І це – не є злочин. Злочин – ігнорувати проблеми дитячої лікарні, які десятиліттями накопичувалися у Коломиї.

За стан речей у лікарні принаймні має бути соромно Олегу Токарчуку. І як депутату обласної ради від “Самопомочі”, і як керманичу закладу. До слова, в тому ж 2018-му на ремонт дитячої лікарні Коломийською райрадою та РДА було виділено близько 800 тисяч гривень. Але за «грамотного керівництва» до кінця року встигли освоїти менше половини коштів. У 2019-му районна влада знову дає гроші на ремонт дитячого медзакладу. Загалом було витрачено більше 1,4 млн грн. І ремонт педіатричного відділення таки дотягли. Сам Токарчук зізнається, що до цієї благородної справи долучилися і меценати, і громадськість. Допомагали і окремі підприємці, і установи, і небайдужі громадяни. У травні таки його відкрили! Не встигли, щоправда, під президентські вибори, але – якраз напередодні парламентських… Куди від правди подітися – у нас усе добре, що робиться «спільними зусиллями» і коштом громади – то усе для людей, і усе – «заради спільної справи». Щоб усі бачили, як працює «народовладдя» в Україні… Тільки потім окремі персоналії усі ті перемоги «чіпляють собі на лацкани».

Замість P.S. Між іншим, Олег Токарчук, як депутат обласної ради від “Самопомочі”, за чотири попередніх роки цільових коштів для своєї лікарні (мається на увазі Коломийська дитяча лікарня, де він головлікарем, а не та, де він разом з дружиною власник) вибити з області так і не зміг. Лише якісь копійки на обладнання, як свідчать наші джерела, коли оновлення відділення було вже на переможному фініші…


Поділитися публікацією: