Поділитися публікацією:

Події, що відбуваються навколо Самопомочі по всій Україні, змушують думати, що партія Садового валиться, як доміно. Зі всіх куточків держави з’являються новини про масовий відтік людей із фракцій та місцевих структур партії. Київ, Хмельницький, Волинь, Прикарпаття, Харків, і як апогей вихід п’яти народних депутатів із фракції у Верховній Раді. Пояснюючи свій вибір усі повторюють одну і ту ж фразу: дії керівництва Самопомочі протилежні до тих принципів, які вони декларують, на словах демократія, а на діях «ручний режим» керування, авторитаризм, зневагу до власної думки і позиції, зневага до закону.

На Прикарпатті скандали пов’язані із партією Самопоміч тривають ще із 2014 року. Географія їх також велика – Коломия, Калуш, Рожнятів, Івано-Франківськ, Косів, Тлумач, Надвірна, Долина, Галич. За цей час безліч людей вийшло із партії. Деякі із них розповідають свої історії стосунків із партією Самопоміч.

Тарас Виноградник

Тарас Виноградник, екс голова Івано-Франківського обласного осередку партії розповідає, що в середині прикарпатської партійної організації відбуваються дивні та негативні процеси. Партію масово покидають люди, і що особливо болюче, ті люди які свого часу створювали партійні осередки на Прикарпатті та починали тут роботу партії. «З партії масово виходять люди і це видно – каже Тарас Виноградник, – не просто члени партії, а ті хто її в нас створював. Вийшло багато моїх друзів, колег, вийшов і я, хоча до 2017 року був головою обласного осередку. Головною причиною масового відтоку і розчарування людей є те, що останнім часом в середині партії почали створюватися певні інтриги, культ особистості, а також речі, які прямо протирічать статуту. Тобто декларації – одне, а насправді відбувалося зовсім інше. Коли ти починаєш про це говорити, тобі кажуть, – ти щось не те бачиш. На чорне казали біле та навпаки» – каже Виноградник.

В період формування перших місцевих осередків в нашій області відбір членів партії був дуже суворий – каже колишній керівник обласної Самопомочі.  Кожен із членів партії пройшов через сито співбесіди, спілкування, вивчення біографічних даних, життєвого шляху. Окрім того, щонайменше 2 інші члени партії які мають стаж не менше року мусіли надати свої рекомендації. І тільки після півроку можна було приймати  рішення про вступ людини в партію.

Всі ці принципи були розтоптані частиною партійців, які не змогли змиритися із поразкою на виборах голови обласної організації у 2017 році – каже Тарас Виноградник. Тоді він за посаду конкурував із Богданом Станіславським і виграв вибори. Станіславський та ряд його соратників результати виборів не визнали і поскаржились партійному керівництву. Воно прийняло рішення провести нову звітно-виборну конференцію. Ця конференція за словами Тараса Виноградника стала рейдерським захопленням партії Богданом Станіславським.

«За одну ніч перед її проведенням прийняли близько 100 членів партії. Ніхто не бачив їхніх рекомендацій, участі в загальнополітичній і громадській діяльності, їхньої позиції, співбесіди з ними не було. Ці люди були прийняті в партію Богданом Станіславським моїм конкурентом на посаду голови обласного осередку. Це були його працівники, яким він платив зарплату – бармени, офіціанти, прибиральники. Вони просто захопили партійну організацію.

Це був плювок в обличчя всім хто строював партію на Прикарпатті і я прийняв рішення вийти з неї. Потім почалися турбулентні процеси і на місцях, організації почали виходити одна за одною» – розповів Виноградник.

Іншим негативним моментом у діяльності партії за словами Тараса Виноградника є використання бюджетних коштів.

«До нас як до депутатів обласної ради звернулись представники коломийської партійної організації з проханням посприяти виділенню коштів із обласного бюджету. Вони планували збудувати у місті собачий притулок. Ми пішли на зустріч, домовилися з іншими фракціями і рішенням ради виділили 2 мільйони гривень для цього. Час минув, грошей нема, притулку нема і відповідей на мої питання також нема. Хоча я і так чудово знаю, що до їх освоєння мають відношення члени коломийської Самопомочі» – каже Тарас Теофілович.

Така фарисейська чи візантійська система керування партією і призвела до того, що люди масово пішли із Самопомочі – переконаний екс голова партійного осередку цієї партії, – і не тільки у Івано-Франківську. Ви подивіться, що робиться по всій Україні – каже ситуацію з тим же міським головою Миколаєва, голова Київської фракції вийшов, вся фракція Київської області вийшла, в Запоріжжі – теж вийшли, в Кривому Розі – це всюди відбувається по всій Україні – описав масштаби розколу партії Тарас Виноградник.

Не оминув він і теми виборів та висловив декілька запитань до кандидата від Коломиї та Городенки Олега Токарчука.

«Зараз про нього є багато інформації в ЗМІ і в мене виникають деякі питання. Я не можу зрозуміти чому не вистачає грошей на будівництво чи ремонт лікарні яку він очолює, а поряд він будує ще одну і вже приватну. За які кошти, він це робить, мені цікаво, звідки вони беруться, адже в нього немає доходів, він – службовець» – каже Тарас Виноградник.

 

Марія Ткачук

Марія Ткачук – юрист, в лавах Самопомочі представляла Коломию. Жінка розповідає, що в політиці та громадській роботі давно, однак до Майдану в жодній партії не була. Після нього, все ж таки вирішила вступити в Самопоміч. Головним мотивом цього вчинку було співпадіння її поглядів із тим, що заявляла політична сила Садового – бути партією команди, а не одного лідера. Тому після запрошення долучитися до команди Марія Ткачук одразу згодилася. Пройшовши кілька співбесід, обговорення серед інших членів партії та ретельної перевірки її прийняли до лав партії. «Мені це дуже імпонувало, – згадує Марія, – тоді мені здавалося, що дійсно в команду потрапляють кращі із кращих. Але на жаль все був політичний аферизм і не більше. Вони просто на цьому зробили собі рейтинг» – каже Марія Ткачук та як підтвердження своїх слів наводить ситуацію, у яку потрапила.

«Так сталося, що Сергій Коцюр став депутатом обласної ради, але пізніше його обрали заступником міського голови Коломиї. Він мав скласти мандат депутата Івано-Франківської обласної ради, на його місце мала прийти я, адже ішла у списку одразу після нього. Він повинен був поступити так і згідно діючому законодавству і згідно рішення суду та рішення ЦВК, які розтлумачили закон на мою користь і наших домовленостей.  Депутат обласної ради не може поєднувати свою депутатську діяльність із посадою заступника міського голови, оскільки міський голова не може бути депутатом, так і його заступники не мають права бути депутатами будь-якого рівня рад. Але він проігнорував – і закон, проігнорувало його також і вище партійне керівництво» – скаржиться жінка.

«Я не обмежилась гучними заявами, а пішла до суду й довела свою правоту там. Станом на сьогодні, в мене є судове рішення на мою користь. У мене є рішення ЦВК – якщо зайдете на сайт, побачите, що я – депутат обласної ради.

Але Сергій Коцюр на це не зважає і надалі ходить на сесії обласної ради, фактично займаючи там моє місце не зважаючи на наявність законних рішень, які він свого часу сам визнавав» – сказала Марія Ткачук і висловила думку, що це пов’язано із доступом до обласного бюджету і можливістю освоїти його у виконавчій владі.

За її словами таких людей, які після Майдану повірили в ідеї Самопомочі та були обмануті багато. Усі вірили, що слова будуть підтверджуватися ділами, а внутрішньопартійні меморандуми будуть виконуватися. Але все виявилося зовсім не так. І багато людей почало це розуміти, хтось раніше, хтось пізніше. Масштаби і темпи виходу із партії за словами Марії Ткачук, можна порівняти хіба з тим як виходили із Партії регіонів під час Майдану.

«Можна подивитися що пишуть ЗМІ – це не тільки наша область, це – вся Україна: Запоріжжя, Кривий Ріг, Миколаїв. Київ та область. Це – численна кількість депутатів Верховної ради. Звичайно,  люди хочуть зберегти своє лице, а тому вони толерантно вийшли з партії перед виборами. За моїми підрахунками, якби вони вийшли раніше, то «Самопомочі» не вистачило б депутатів навіть для фракції у Верховній раді.

Хтось говорить більш гучно, хтось має сміливість говорити правду, хтось – толерантніше. Мені б хотілося, звичайно, щоб було більше судових рішень, бо одна справа, коли ти говориш на щось чорне, а на щось – біле та зовсім інше, коли ти можеш довести це в суді, що дуже непросто в нашій державі. Тому, в першу чергу, причини виходу з партії «Самопоміч» – це невідповідність діяльності законодавству, моральним та етичним принципам. Це – те, що сформувало нашу команду, але й, на жаль, ми мали зразок політичного аферизму, що виявився не лише в нашій області, а й по всій Україні» – підсумувала Марія Ткачук.

 

Олександр Гладій

Географія розколу Самопомочі велика. Надвірну представляє, якщо так можна сказати, підприємець Олександр Гладій. Він також до лав партії вступив після Майдану, як і у випадку Марії Ткачук, він вважав, що тут немає випадкових людей. Для того щоб стати її членом треба було пройти спеціальний відбір, треба було попрацювати на партію. Це давало надія на те, що всі ті цінності які декларує партія вдасться реалізувати.

«Я багато і активно працював в команді Самопомочі і на її результат. Але настав момент коли я зрозумів що відбувається щось не так. Головним принципом роботи партії було те, що найважливіші рішення приймаються громадою або колективом. Це звичайний демократичний принцип і Самопоміч на початках тим вигідно відрізнялася від багатьох інших партій, які були бізнесом для своїх лідерів.

Після Майдану минуло не дуже багато часу як ці принципи і партії почали ігноруватися. Мені, для того, щоб попасти в Самопоміч, потрібно було пройти певний шлях – два роки громадського активіста, допомога Самопомочі, участь в акціях, тестування, відбір, співбесіди. Я цей шлях пройшов бо хотів бути у цій організації. А потім настав момент, коли за одну ніч перед виборами голови обласної організації в партію приймають 150 нікому не відомих людей для того щоб вибори виграла конкретна людина, то мені з таким людьми не дорозі. Після цієї конференції я написав заяву та вийшов із Самопомочі» – розповів чоловік.

Більшість із цих людей були із Коломиї та Тлумача, – вважає Олександр, їх спеціально привезли керівники цих партійних осередків з метою зробити переворот в обласній структурі самопомочі.

«Мені за великим рахунком байдуже хто буде керувати, для мене принципово щоб все було прозоро і чесно. Якщо б новий керівник обласного осередку переміг в цьому колективі який роками працював без цієї масовки партія збереглася б і не було би масових виходів. Наша команда, яка починала працювати, на минулих виборах дала партії результат в 10%, зараз будемо бачити скільки відсотків дасть інша команда. Це буде оцінка їхньої діяльності» – підсумував Олександр.

 

Тлумацьку організацію звинувачують у активній участі у рейдерстві, але самі тлумаччани так не думають. Колишній голова цієї районної організації розповідає, що «старі» члени партії, ті які розбудовували структуру у Тлумачі були проти кандидатури Станіславського.

«Ми всі були проти нього, – каже Михайло Гнатюкі ми відкрито йому про це казали. Із 11 членів нашої організації його підтримало лише двоє – це його родичка і підлеглий по роботі. Але вночі перед виборною конференцією я дізнаюся, що в один момент кількість членів організації в Тлумачі зростає з 11 до 24. Це всі «парашутисти», яких привів Станіславський. Вони не те, що участі в роботі партії не брали, вони навіть не знали де в Тлумачі офіс. На наше обурення і спроби протестувати нам сказали, що все це узгоджено із керівництвом партії, зокрема із головою фракції у Верховній Раді Березюком» – розповів чоловік.

 

 

Тетяна Матвєєва

Така ж ситуація і в Долинському районному осередку Самопомочі. Тетяна Матвєєва, яка його очолювала каже, що партію захопили люди, які хочуть її використати для реалізації власних інтересів. З цим не могли миритися люди, які з нуля будували партійну структуру.

«Приводом виходу стали тривалі обставини, які відбуваються в обласному осередку та переносяться на районні організації, а фактично рейдерське захоплення для створення майданчика якихось порахунків, зокрема напередодні місцевих виборів до ОТГ, наступних парламентських… Ми не хочемо в цьому брати участі. Ці кризові явища стали провісниками згортання демократії, моральності, духовності й толерантності. Самопожирання, інтриги, використання чорних технологій проти своїх же соратників стали нормою в партійному середовищі. Прикро, що місця перевірених людей будуть займати так звані «парашутисти», для яких партія лише інструмент досягнення власної мети. Якщо ми хочемо нової України, у нас немає іншого вибору, як позбуватись найменших ознак недоброчесності, диктатури» – сказала Тетяна Матвєєва.

 


Поділитися публікацією: