Поділитися публікацією:

“Газ неможливо розбавити” – стверджують представник облгазів. Але чомусь щороку взимку газ набуває дивного жовто-червоного відтінку, смердить, димить і, за наріканнями користувачів, дає менше користі. Розбавити технічно можливо, але для чого, якщо можна просто не очистити газ. Зміна якості газу помітна й неозброєним оком: жовті язички в полум’ї вказують на те, що він не вигорає до кінця, вода закипає довше, до того ж цей неприємний запах мазуту. Все це – вторинні елементи в блакитному паливі, елементи, яких не мало би бути, якби очистка пройшла належним чином. Саме вони зменшують калорійність газу. Іншими словами лічильник мотає, але теплової енергії ми отримуємо менше. Коливання калорійності газу не приховують: на офіційному сайті 104 знаходимо зведення про показники калорійності, їх проводять кілька разів на місяць. Щоправда, дивує те, що цей моніторинг здійснюють самі спеціалісти облгазу, а не незалежна моніторингова компанія. Різниця між коефіцієнтами може бути досить суттєвою. Ми дослідили не тільки схему ціноутворення на газ, але й порахували, скільки українці переплачують на коливанні калорійності блакитного палива. Детальніше – в розслідуванні журналістів «Вільне. ІНФО».

Тарифний людомор

Мабуть, у рейтингу найболючіших питань, які хвилюють пересічних українців, газове питання за останні десять років стало найдискусійнішим. І щоразу при зростанні ціни – найстресовішим. Минулого року тариф піднявся з 6,9 до 8,5 грн за кубометр. Поки що газ здорожчав тільки на 23,5%, а не на 60%, як планувалося раніше. І це був тільки перший етап. З 1 квітня 2019-го газ знову мав зрости, ще на 18%. Але сталось навпаки: ціну переглянули і встановили на рівні 7,27 грн.

Чи був то популістичний передвиборчий крок, чи ні – зима покаже. Наскільки підніметься тариф у жовтні прийдешнього року ще ніхто не знає, бо його ціна залежатиме від вартості… імпортованого газу.

«Більше року ми вели перемовини з МВФ про те, щоб зняти з порядку денного питання підвищення ціни на газ, – пояснює народу позицію уряду прем’єр-міністр Володимир Гройсман. – Але не все в наших силах. З 2005 по 2013 рік були накопичені великі борги в розмірі $50 млрд. І зараз настав час повертати ці борги».

Борги? Може варто розібратися, хто кому винен і хто має сплачувати ті борги? Бо урядовці про ті борги населенню розповідають дуже абстрактно, не «обтяжуючи» електорат складними економічними розрахунками. Одначе, ця математика – не складніша за розрахунок сімейного бюджету. Головне – визначити, через яку дірку «просочилися» ті гроші, які вже потрапили до кишені.

Давайте поки що не чіпати абстрактні «борги країни» і не згадувати, чий саме уряд накопичив зовнішні «запозичення». Бо винні усі політичні еліти, які керували державою. Спинимося на діяльності державного «Нафтогазу», який, власне, і продає нам блакитне паливо. Він же у нас – єдиний постачальник газу. Питання тільки якого? Імпортованого? Звісно, імпортованого, бо його ціна закладається в той тариф, який розраховується для населення.

Україна в січні-лютому 2019 року імпортувала 489,6 млн куб. м природного газу на загальну суму 203,2 млн дол., – повідомляє Державна служба статистики. Згідно з повідомленням, зареєстровані в Швейцарії компанії поставили в Україну 208 млн куб. м газу на 86,1 млн дол, компанії з Польщі – 46,8 млн куб. м на 18,5 млн дол, з Німеччини було поставлено 151,7 млн куб. м на 62 млн дол, з Австрії – 13 млн куб. м на 6,8 млн дол, з Люксембурга – 19,5 млн куб. м на 9,4 млн дол, з Угорщини – 9,8 млн куб. м на 4,2 млн дол, з Франції – 21,4 млн куб. м на 8,6 млн дол, з Чехії – 18,8 млн куб. м на 7,2 млн дол, – повідомляє УНІАН.

Зараз ціну на газ для свого народу уряд Гройсмана прив’язав до імпортного паритету, тобто вартості газу на німецькій біржі + доставки цього газу (Німеччина-Словаччина-Україна) – за формулою «Дюссельдорф+». Відповідно до неї Кабмін має переглядати ціну на газ для населення щопівроку, залежно від зміни цін на біржі. Це прописано в Меморандумі з МВФ 2017 року. Крім того, цим же Меморандумом обіцяно ввести ще й абонплату на газ та опалення.


Чекайте, який «Дюссельдорф+»? Де Дюссельдорф, а де українці? Ми ж живемо у газодобувній державі! Так, ми не Саудівська Аравія, але маємо власні запаси газу. І досить суттєві. А добуваємо щорічно стільки, що з надлишком може вистачити на потреби населення! Так, приміром, як свідчить статистика, за 2017-й з надр України видобуто 20,8 млрд м кубічних газу. У 2018 році обсяг видобутку природного газу в Україні збільшився ще на 500 млн куб. м. А видобуває його дочірня компанія державного НАК «Нафтогазу» – ПАТ «Укргазвидобування».

Тож, де подівся газ власного виробництва? Кому його продали і за скільки? Аби це з’ясувати, треба зануритися у «бухгалтерію» «Нафтогазу».

З відкритих джерел нам вдалося дізнатися, що чистий прибуток “Нафтогазу” у 2017 р. дорівнює 39,3 млрд грн., а видобутий газ “Укргазвидобування” становить 13,895 млрд кубометрів. За оперативними даними, видобуток АТ «Укргазвидобування» за січень-листопад 2018 року становить 14,107 млрд куб. м природного газу, що на 171 млн куб. м перевищило показник аналогічного періоду минулого року.

При цьому населення разом з ТКЕ (тепло та гаряча вода для населення) у 2017 році спожили 15,8 млрд м куб газу, де 11,23 млрд м куб газу безпосередньо населення та 4,6 млрд м.куб газу підприємства ТКЕ (для населення). Ці дані опубліковані на сайті НКРЕКП в офіційному звіті за 2017 рік. Як бачимо, українського газу для потреб населення цілком достатньо – близько 5 мільярдів кубометрів ще й у надлишку.

І тут варто пригадати ще один момент. Коли уряду треба було голосно заявити про свої «успіхи» – цього вимагав політичний момент – очільник “Нафтогазу” проговорився: “У 2016 році “Нафтогаз” уперше за багато років є прибутковим і не потребує фінансових вливань із держбюджету. У поточному році “Нафтогаз” планує сплатити близько 60 млрд грн податків, або більш як 10% загальних доходів Державного бюджету України. Цього вдалося досягти, зокрема, за рахунок ліквідації руйнівних прихованих субсидій і побудови нової системи адресних субсидій для допомоги малозабезпеченим громадянам”.

Тобто, як бачимо, у цих компаній – у «Нафтогазу» та у «Укргазвидобування» – прибуткові. Одначе, вже у 2018-му «Нафтогаз» вимагає компенсацію з держбюджету витрат за 2015–2017 роки на загальну суму 111 млрд грн., з яких 74,8 млрд грн – збиток “Укргазвидобування” від неринкової ціни на газ.
При цьому, варто відмітити, що сумарні прибутки «Нафтогазу» від постачання газу побутовим споживачам за 2016–2017 роки становлять 48,5 млрд грн. Тоді яких збитків вимагає компенсувати “Нафтогаз” і на чому ґрунтуються його заяви?

Вибачте, як сказали б у дев’яності роки – це чистої води розводняк. Можливо, уряду хочеться зібрати з населення ще більше грошей (звісно, на те, аби країну витягувати з боргової ями – так нам пояснюють державні керманичі, а ми знаємо, що ці гроші знов розчиняться у чиїхось кишенях, чи не так?). Населення в чергове затягне паски, шкодуватиме грошей на лікування, відмовиться від відпочинку, економитиме на харчах та одязі, але за газ та електроенергію – заплатить! Бо, одразу ж відріжуть! З цим тепер у нас не шуткують.

А тепер скажіть – хіба це не людомор? Коли в країні достатньо газу власного виробництва і його ціна може залежати лише від собівартості видобутку та витрат на доставку цього газу до осель споживачів?

Скільки може коштувати газ для населення?

Якою є об’єктивна ціна на газ? Якщо виходити суто з економічних розрахунків, то вартість газу для населення треба не збільшувати, а навпаки зменшити.

З офіційної (аудитованої) фінансової звітності ПАТ «Укргазвидобування», за 2017 рік чітко зрозуміло, що собівартість газу власного видобутку в 2017 році становила 2 926 грн за 1 тис.кубометрів. При цьому, у собівартості в 2 926 грн податки «з’їдають» 1893 грн, або 65 %. Без них витрати ПАТ «Укргазвидобування» становили 1033 грн за тисячу кубів.

Навіть із таким рівнем податкового навантаження компанія виходить на ціну газу в 2926 грн за тис. кубометрів, а населенню ж газ продавали до 1 листопада 2018 року за формулою «Дюссельдорф+» – у 6 957 грн за тис. м. куб. На сьогодні ціна становить вже 8550 грн. за м.куб. і протягом року буде ще зростати, що автоматично зумовить зростання вартості опалення та гарячої води мінімум на 10 %.

Також важливо звернути увагу й на те, що при собівартості в 2926 грн за тис. кубометрів, обсяг видобутку збільшився на 4,4 %, а обсяг розвідки та буріння – на 21,2%. Тобто, як бачимо, цієї суми в майже три тисячі гривень компанії повністю достатньо, аби продовжувати нарощувати видобуток .

Висновки напрошуються недвозначні: на нас наживаються. До речі, проголошення “Нафтогазу України” прибутковою компанією має матеріальне значення для її менеджменту — що більший прибуток, то вищими будуть їхні нагороди і бонуси. Тому і потрібен «Нафтогазу», як і будь-якій монополії, імпортний паритет цін. Бо якщо країна забезпечуватиме себе газом і не залежатиме від імпорту (а «Нафтогаз» ще й основний імпортер газу), то ціна на нього, вочевидь, буде значно нижчою. Собівартість видобутку газу «Укргазвидобування» не перевищує 110 дол./тис. кубометрів. Навіть з урахуванням інвестиційної складової на розвиток газовидобутку ціна видобутого в Україні газу реально нижча від імпортного паритету.

До того ж, тримаючи під своїм контролем ресурсні потоки (газові і грошові) “Укргазвидобування”, НАК “Нафтогаз України” свідомо чи ні притримує газовидобувну компанію, тільки підтверджені запаси природного газу якої сягають понад 270 млрд кубометрів, для майбутнього покупця. До слова, за різними оцінками, запаси на майже 140 родовищах і ліцензійних площах “Укргазвидобування” значно більші — від 380 до 780 млрд кубометрів. Ласий шмат. І в руках одного власника — потенційного продавця – він має не лише чималу комерційну, а й стратегічну для енергетики та економіки країни ціну, як стверджують експерти сайту «Енергоринок».

Такі потрібні калорії

Це не ті калорії, з якими борються наші жінки на шляху до ідеальної фігури. Ці калорії – потрібні. Більшість країн визначила оплату аз газ не в об’ємі, як в Україні та інших пострадянських країнах, а в кілокалорії. Тобто споживачі сплачують за те, скільки отримали теплової енергії, користі з газу, бо – як виявилось – об’єм спожитого газу не завжди пропорційний із отриманою енергією.
Калорійність газу замірюється самими спеціалістами облгазів, усю інформацію оприлюднюють на сайті для споживачів https://104.ua/ua/. Ми проаналізували дані випадкових місяців і населених пунктів, порівнюючи найвищий і найнижчий показники калорійності. І виявилось, різниця становила біля 250 грн у січні та 130 грн – у травні. За опалювальний сезон (7 місяців) набігає від 800 до 1700 грн відповідно. І це тільки на офіційних коливаннях калорійності, адже ніхто не перевіряє заміри працівників облгазів.

Ми звернулися по коментар щодо цього факту і отримали підтвердження: так, зміна колорійності не впливає на ціну, хоча в Європі саме вона визначальна. В планах «Нафтогазу» зміна принципу розрахунку вартості газу є, але коли це станеться – наразі невідомо.

Розрахувати кількість газу на Гкал і те, скільки потрібно тепла, щоб опалити та сплатити за обігрів площі, ви зможете самі, скористувавшись наступною формулою:
(Кількість Гкал) розділити (калорійність газу) розділити (коефіцієнт корисної дії котла) помножити 1000000 = розрахункова кількість газу в метрах кубічних (м3)
де:
– кількість Гкал – скільки Гкал ми витратили або плануємо витратити на опалення, наприклад житлового будинку.
– калорійність газу – скільки ккал виділиться при спалюванні 1 м3 газу = теплотворність газу в конкретному населеному пункті
– коефіцієнт корисної дії котла або колонки – для сучасних котлів він дорівнює 88-92% (при розрахунку в формулу підставляємо ККД / 100 або 0,88 – 0,92)
А тепер для прикладу розберемо скільки потрібно тепла, щоб опалити будинок наприклад 53 метра квадратних і сплатити за це.
Прийнято вважати, що на 10 квадратних метрів правильно спроектованого і побудованого будинку необхідно 1 кВт тепла.
Тепер нам необхідно перевести кВт в Гкал. Для цього можна скористатися калькулятором перекладу теплових одиниць.
Якщо простіше, то це 53 / 10х0,86 = 4,558 ккал = 0,004558 Гкал / год.
Тобто для обігріву помешкання площею 53 м.кв потрібно витратити 0,004558 Гкал/год.
Тепер переведемо все це в кубометри газу з врахуванням теплотворність одного кубометра газу в різних населених пунктах.
У травні для коломиян газ постачався з теплотворністю 9433 Гкал на 1 тис м.куб:
0,004558 / 9433 / 0,9х1000000 = 0,543 м3
Отже ми визначили, що в найлютіші морози на опалення нашого будинку площею 53 квадратних метра в годину ми спалимо 0,543 м3 газу. Звичайно, якщо на вулиці тепліше і газу піде менше.
В добу ця величина буде 0,543х24 = 12,885 м3 газу.
У середній місяць 12,885х30 = 386,55 м3 газу.
Тепер порахуємо, скільки ж використає газу мешканець с.Остапківці, адже йому у травні постачали газ із теплотворністю 9080,02 Гкал на 1 тис м.куб
0,004558 / 9080 / 0,9х1000000 = 0,5558 м3/година * 24 години = 13,386 м3/доба * 30 = 401,585 м3/місяць
Як бачимо, на опалення будинку площею 53 м.кв коломиянин витратить 386,55 м3 газу, а мешканець с.Остапківці – на 15,032 м3 більше.
Звичайно, що і заплатять вони за використаний газ по-різному. Мешканець Коломиї сплатить 3304,61 грн (386,55 м3*8,54892 грн), а Остапківців – 3433,12 грн (401,58 м3*8,54892 грн), що на 128,5 грн більше.
За опалювальний сезон мешканець села Остапківці переплатить за газ на близько 900 грн більше.
Варто зазначити, що найменш калорійний газ в Івано-Франківській області у Косові, а найбільш калорійний у Яремче. Отже косівчанин у січні 2019 року сплатив за газ на майже 250 грн більше ніж яремчанин, а за опалювальний сезон майже на 1700 грн більше.

Таким чином мова може йти про мільйони надприбутків за газ зниженої калорійності. Наскільки якісним є блакитне паливо в період, коли його очищають настільки погано, що це видно неозброєним оком, можна тільки уявити. Довести неправомірність постачання такого палива у наші житла майже неможливо, бо експертні заключення видаються лабораторіями від газових господарств. Але дані, які ми проаналізували – офіційні показники від облгазів. І вони дають підстави вимагати зміни системи оплати за споживання природнього газу: перейти з оплати за об’єм на сплату за кілокалорії. Втім, тут має бути воля не лише споживачів газу, але й депутатів Верховної Ради.

Автор: Євген Гапич, наталія Сандецька

Матеріал підготовлений за сприяння Інституту розвитку регіональної преси.


Поділитися публікацією: