Поділитися публікацією:

На «1+1» успішно стартував новий комедійний серіал «СидОренки-СидорЕнки» про життя двох родин – бідної та багатої, долі яких об’єднали події минулого: 16 років тому їхніх синів переплутали в пологовому будинку.

Проєкт є адаптацією популярного формату «Іванови-Іванови» групи компаній Yellow Black and White, пише Вільне.ІНФО, з посиланням на 1plus1.ua. та «Теленеделя».

Молодий актор Петро Ніньовський, який виконує роль Вови, біологічного сина бідної родини СидорЕнко, на сторінках видання «Теленеделя» поділився цікавими подробицями зі зйомок серіалу, розповів про свою родину та знайомство з Києвом.

Сьогодні Петро є студентом КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого, та в шкільні роки планував вивчати міжнародні відносини.

«Зараз міг би ходити десь у Швеції з краваткою та шкіряним портфелем у руках»,  ̶  усміхаючись, говорить актор.

Батьки Петра також хотіли, аби він отримав серйозну освіту, але зрозумівши, наскільки сильно син бажає мати творчу професію, стали для нього надійною підтримкою.

«Перший семестр був найскладнішим. Я очима шукав автівки з номерами Івано-Франківська», – так Петро Ніньовський згадує про свої перші місяці в столиці.

Він зізнається, що дуже сумує за рідною Івано-Франківщиною та мріє про телепорт, який би вмить міг перенести додому, до батьків.

Чи помічали у себе загальні риси з вашим шибеником-персонажем?

Ні, ми з ним абсолютно різні. Це для мене – роль на опір.

Вова звик отримувати все і відразу, до 16 років об’їхав півсвіту. Такі умови розбалували б кожного.

А я син священика. Тому ніколи не жив у розкоші. Ніколи так не одягався, не пробував страв, які їсть мій персонаж, не подорожував. Вперше поїхав за кордон, коли мені було років 17 або 18. Тому спільного у нас мало.

Але мушу визнати, у Вови є одна риса, яка мені дуже подобається, і якої мені не вистачає. Це його тверда впевненість в собі. З таким хлопцем ніколи не буває страшно. Хотів би цього у нього навчитися.

Відразу помітно, що акторство вам до душі. Але може є ще якась професія, якої ви хотіли б опанувати?

Колись я вирішив стати актором. І тепер часто думаю, чи міг би робити щось інше. Дійшов висновку, що, напевно, повісився б, якби довелося змінити професію (сміється) . Умовно можна сказати, що я безробітний, тому що роблю те, що безмежно люблю.

Порадьте серіал або фільм, який переглядаєте із задоволенням.

Серіали – взагалі не моя історія. А кіно порадити можу. Хоча щось одне вибрати складно.

Дуже припала до душі «Калина червона» Шукшина. Вічна класика.

З новішого – «Вікторія» Себастьяна Шиппер. Це німецький драматичний фільм, знятий одним дублем, без монтажу та склеювань. Сценарій на 15 сторінок, імпровізований текст – це фактично спектакль. Поняття не маю, як вони це зробили. Почали знімати в чотири або п’ять ранку і закінчили десь о сьомій.

Було таке, щоб представляли себе супергероєм? Яку суперсилу вибрали б?

Коли втомлююся десь в місті, то відразу згадую фільм «Телепорт». Колись подивився його і загорівся цією ідеєю: одну мить – і ти вже вдома, і не треба ніякого метро. Хочу бути телепортом (сміється) .

Розкрийте секрет своїх розкішних кучерів.

Ніяких секретів немає – вони у мене натуральні (посміхається) . Але історію про моїх волоссі треба почати трохи здалеку.

Років в 12 у мене було довге пряме волосся. Я ходив по школі і пафосно закидав чубок догори. Саме на той час припав пік моєї популярності у дівчат (сміється) . А потім щось сталося і волосся почало закручуватися. Спочатку це жахливо дратувало. Це вже пізніше я зрозумів, що кучері можуть мене прогодувати (посміхається) .

До слова, в моїй родині немає кучерявого – я такий один.

Для зйомки зачіску, звичайно, приводять до ладу. Тому що, коли вранці приходжу на майданчик, у людей виникає враження, що у мене на голові гніздо, в якому живуть троє журавлів (сміється) . Тому іноді моє волосся якось інакше підкручують і чимось фіксують.

До слова, комедія «Сидоренко-Сидоренко» – вже в ефірі 1 + 1, з понеділка по четвер о 21:45 . Стрічка оповідає незвичайну історію двох сімей, які випадково переплутали дітей в пологовому будинку. І ось, через багато років, життя звела їх під одним дахом, і на частку головних героїв випало безліч пригод.

Серіал «СидОренки-СидорЕнки» став для Петра найдовшим проєктом, в якому він знявся. Переглядаючи серії, він запам’ятовує найбільш вдалі моменти своєї акторської гри, а також ті, над якими варто попрацювати.

Актор зізнався, що зйомки деяких епізодів не обійшлися без допомоги каскадерів, а от по карнизу другого поверху будинку він ішов сам.


Довідка Вільне.ІНФО

Петру Ніньовському  21 рік. Народився та виріс в Коломиї. Навчався у Коломийській СШ №1 імені В. Стефаника.

В 11-му класі склав  ЗНО з історії України на 200 балів. У 2017 році отримав перше місце на Всеукраїнському конкурсі читців імені Тараса Шевченка.

Наразі Петро є студентом Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.

Про себе
Батьки кажуть, що коли я був маленьким, то впав у казан з якимось варивом. З того часу я став дещо іншим, аніж оточуючі. Мама запевняє, що я талановитий. Тішу себе цією думкою. Головна мета-Оскар десь у 27. Хоч Глобус у 25 теж буде непогано.

Фільми з актором: “Пошта”, “Казка про гроші”, “Другая”, “Бобот”, “Утікачка”.


Поділитися публікацією: