Поділитися публікацією:

Прийняття рішень – це відповідальність за своє життя та життя близьких. Але як це зробити, коли навколо безліч фейків, маніпуляцій та паніки? Адже неправдива інформація веде до помилкових рішень. Розберемося у чек-листі з 7и питань, які Ви маєте задавати при читанні новин.

1. Яке емоційне і фактичне наповнення статті?

Коли стаття стверджує щось хвилююче, потрібно перевірити чи містить вона докази: фото і відео, посилання на дослідження або першоджерела?

Наша задача – це з’ясувати чи не спотворює вона інформацію шляхом применшення, перебільшення, замовчування незручних, або навпаки, додаванням зручних фактів у матеріал?

Це як у конфліктах, коли є нападник і потерпілий, але як тільки збираєш усю інформацію – їх ролі можуть помінятися.

Найпоширеніший випадок спотворення – це маніпулятивний заголовок. Наприклад такий: вчені пророкують загибель людства від  невідомого вірусу, хоча в статті може йти мова про моделювання можливої пандемії від уявного вірусу і обговорення стратегій на такий випадок.

Чи значить це, що хороша стаття – це стаття без емоцій? Зовсім ні. Але хороша стаття – це та, в якій емоції доповнюють, а не перекручують факти.

2 Яка компетенція автора?

Чи має він практичний досвід у тій сфері, про яку говорить?  Окрема історія, коли автор взагалі не вказаний. За такий матеріал ніхто не несе відповідальність, навіть репутаційну. Тому його краще ігнорувати.

Але бувають складні випалки. Наприклад, успішний психолог і батько 4х дітей дає поради з правильного харчування. І здавалося б, йому можна вірити, адже це успішна людина і хороший сім’янин.

Але ні. Навіть якщо його наміри благородні, він не гастроентеролог і не дієтолог.

Його успіхи лежать в іншій сфері компетенції.

Так, поради можуть бути хороші. Але прислухатися до них – це ризик. Те саме, що звертатися до сантехніка, коли вам потрібна порада стосовно електропроводки. Базові речі він може знати. Але набагато кориснішу інформацію ви отримаєте від компетентного фахівця.

Тому так важливо знайти дані про автора і з’ясувати чи він компетентний.

3 Профільне джерело чи ні?

Профільність джерела означає, що воно має спеціалізацію, наприклад, гаджети, спорт або медицина. Перевага профільних видань в тому, що це місця збору практикуючих спеціалістів.

Вони виконують роль фільтра для інформації. Це важливо, бо фантазія нічим не обмежена, а явища реального світу мають межі. Усі досягнення людства, від авіації до ІТ технологій, були отримані шляхом спроб та помилок.

Тому у профільному медичному виданні, не пропустять статтю про те, що куріння зцілює від грипу, адже практика показала, що це не так. Але така стаття може з’явитися у журналі про туризм, тому що її замовила табачна компанія.

Тому перевіряйте профільність джерела.

4 Яка цитованість і відтворюваність статті?

Припустимо, ви переконалися, що матеріал містить факти, автор компетентний, а видання профільне. Усе, час зупинитися? На жаль, ні.

Бо навіть спеціалісти інколи помиляються. Тому перевіряти справжність новини – потрібно в кількох якісних джерелах. Якщо стаття правдива, то до схожих висновків прийдуть спеціалісти з різних міст і країн.

Добре. З 4 питаннями розібралися. Вони були для захисту від обману. Але залишися ще 3 питання, які потрібно задати, щоб захиститися від самообману.

Адже як какзав Арістотель показник зрілого розум – це коли ти можеш припустити думку і сам з собою не погодитися.

5 Чи достатньо я досвідчений у темі, щоб робити висновок без допомоги?

Як показали дослідження, чим менший у людини досвід в певній сфері, тим вище вона оцінює свої здібності у ній. Ця хиба сприйняття у психології називається ЭФФЕКТ ДАНІНГА-КРЮГЕРА.

Невігласи вважають себе розумними, бо знають надто мало, щоб усвідомити власну недалеківсть. Тому люди з мінімальною обізнаністю у політиці так часто пишуть доленосні дописи. Бо вважають свої ідеї геніальними.

Але зверніть увагу, кардіохірург, який проводить операції на серці, ніколи не буде повчати нейрохірурга, який проводить операції на мозку. Хоча вони обидва хірурги. То чому ж ми вважаємо, що можемо робити прогнози у будь-яких сферах від економіки до політики?

Як протидіяти? Дуже просто. Задайте собі питання, а чи багато у мене досвіду у тій сфері, в якій я будую висновки… якщо небагато, то краще звернутися за порадою до більш досвідчених людей.

6 Який масштаб проблеми, яку я вивчаю, в порівнянні зі схожими проблемами?

Біда в тому, що ми часто або недооцінюємо, або переоцінюємо загрози, не знаходячи.В психології дана хиба називаєть ЕВРИСТИКА ДОСТУПНОСТІ – нам здається, що частіше відбувається те, про що ми частіше чуємо.

Класичний приклад, це поширена думка, що автомобіль безпечніший, ніж літак, хоча статистика показує зворотнє, а все тому, що про авіакатастрофи у ЗМІ обговорюють більше, ніж ДТП.

Є ще одна страшна загроза, яку недооцінюють – це розумні новинні стрічки, коли ШІ добирає нам контент за нашими вподобаннями.

Справа в тому, що соцмережі зацікавлені утримувати нашу увагу якнайдовше, бо так вони зможуть показати більше реклами. І їм абсолютно байдуже за рахунок яких емоцій Ваша увага буде утримана. Соцмережі показують нам ту інформацію, на яку ми яскравіше реагуємо.

Тобто, люди, які читають панічні статті про коронавірус бачать ще більше панічних статей про коронавірус. Це замкнене коло, яке поміщає нас в інформаційну бульбашку – реальність у кривому дзеркалі.

Як долати? Задавайте питання на рівень вище від того, що ви почули. Дізналися про жахливу смертність від авіакатастроф? Пошукайте статистику і співставте її зі смертністю від іншого транспорту. І лише тоді робіть висновки.

7 Чи не приймаю я бажане за дійсне?

В психології це називається wishfull thinking – тобто мислення бажаним. Але наші особисті очікування і реальний хід подій – це часто різні речі.

Можна порівняти з випадком, коли Ви сіли не в той автобус. Ваш бажаний напрям та реальний маршрут не будуть співпадати.

Що робити? Якщо Ви відчуваєте, що щось іде не так, то краще не сидіти і надіятися на краще, а задати уточнюючі питання. Чим швидше Ви вийдете і зміните напрям, тим краще.

Найгірше, що можна зробити в такій ситуації – це вірити, що і водій, і пасажири помиляються, коли кажуть, що ви сіли не туди.

Тому не варіться у власній голові. Тримайте очі розплющеними і будьте готовими сприймати реальність такою, яка вона є, навіть якщо це суперечить нашим очікуванням.

Картину світу потрібно оновлювати. Як казав Стівен Хокінг “Відсутність знань це не страшно, страшно – це ілюзія наявності знань.” І це справді так, бо розплата за життя в ілюзії – це реальність, до якої ми не готові.

МАЛЕНЬКИЙ БОНУС. Коли нас вчать бути розбірливими в інформації, то часто закликають “вимкнути емоції та включити холодний розум”. Це абсолютно помилково. 

Емоції нам підказують чого ми хочемо, а розум підказує як це отримати.  Уявіть, що людське життя – це мапа. І на ній є точки інтересу: наше здоров’я, цікава робота, стосунки, улюблене хоббі і т.д.

Так от, емоціями ми відмічаємо точки, яких хочемо досягти. Емоціями ми визначаємо КУДИ рухатися, а розум – це наш НАВІГАТОР, він допомагає нам досягти бажаного найкоротшим шляхом, оминути перешкоди і не заблукати.

Якщо Вам було цікаво, то поширте це відео своїм друзям, щоб якнайбільше людей отримало корисну інформацію, а також якщо вам цікава тема критичного мислення, то напишіть коментар чи хочете ви продовження і про що хотіли б почути. А тема ця справді глибока і захоплива. 

Будьте здорові, прислухайтеся до своїх почуттів і приймайте рішення з розумом.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА про критичне мислення:

— “The Demon-Haunted World: Science as a Candle in the Dark” by Carl Sagan

(Світ, повний демонів. Наука, як свічка у пітьмі – Карл Саган)

— “Thinking, Fast and Slow” by Daniel Kahnema

(Мислення швидке й повільне – Даніель Канеман)

— “Skeptic: Viewing the World with a Rational Eye” by Michael Shermer

(Скептик. Раціональний погляд на світ – Майкл Шермер)

— “How to Lie with Statistics” by Darrell Huff

(Як брехати з допомогою статистики – Дарелл Хафф)

— “Stumbling on Happiness” by Daniel Gilbert

(Спіткаючись об щастя – Даніель Гілберт)


Поділитися публікацією: