Поділитися публікацією:

Фото: olimp.ippo.kubg.edu.ua

Останнім часом багато розмов йде про те, що вітчизняна IT-галузь зможе далі розвиватися тільки за умови переходу на вищий щабель: від аутсорсингового обслуговування чужих проектів до створення власних кінцевих продуктів. Пояснюється це досить просто: є ряд країн (Індія, Бразилія, Аргентина і навіть Росія), де послуги програмістів коштують дешевше. Про перспективи української IT-освіти розмірковує директор Центру підготовки сертифікованих програмістів, кандидат технічних наук Сергій Іщеряков.

Перед українською IT-освітою стоїть завдання не просто забезпечити галузь кадрами – тут мова йде про підготовку фахівців зовсім іншого рівня кваліфікації. Безумовно, сьогоднішніх випускників технічних вузів можна «підтягнути» до необхідних «показників» – проте, скільки на це піде часу? Чи не упустить Україна свій шанс?

Як би це дивно це не звучало, але саме відсутність інформатики в списку предметів, за якими діти можуть пройти зовнішнє незалежне оцінювання, є однією з основних перешкод розвитку IT-освіти в Україні. І кажу я це, спираючись на реальний досвід.

Минулого року ми ініціювали у Міносвіти програму «Школяр-програміст» – великий проект з підготовки в Україні програмістів, які будуть затребувані на світовому ринку праці. Для старту були відібрані школи, в яких вже є спецкласи інформаційно-технологічного профілю. На першому етапі ми підготували вчителів, які мали навчати дітей за новою програмою – зібрали їх разом і провели інтенсивний курс навчання. Потім вже ці вчителі почали підготовку дітей безпосередньо в школах.

Результати – дуже хороші. У проекті взяло участь 19 класів з 17 шкіл в Києві, Івано-Франківської, Львівської та Одеської областях. Було підготовлено близько 100 вчителів, які підготували близько 350 дітей на шкільних заняттях, і ще близько 100 – в гуртках. Результати роботи позитивно оцінені Міносвіти – програма продовжує працювати. Цього року кількість класів-учасників зросла до 70-ти завдяки сприянню освітньої онлайн-платформи SmartMe University.

Однак в ході реалізації програми «Школяр-програміст» ми зіткнулися з цікавою проблемою: для старту проекту в деяких школах не вистачає… батьківської згоди!

Тобто програма підтримана Міносвіти, її підтримують директори шкіл, є технічні можливості, є онлайн-платформа, є потрібна кількість дітей для створення класів інформаційно-технологічного профілю – але далеко не всі батьки цю ідею сприймають позитивно.

Аргументи антагоністів звучать приблизно однаково: «Навіщо дитині додаткові 4 навчальні години з програмування на тиждень? Дайте краще більше годин фізики і математики! Дитині ж ще до університету вступати!»

Тобто, по суті, батьки не хочуть, щоб діти вчили програмування, але хочуть, щоб вчили фізику і математику – щоб потім піти вивчати те ж саме програмування у ВНЗ.

Нинішня шкільна програма інформатики безнадійно застаріла. Сьогодні вже немає сенсу розповідати школярам про те, що таке комп’ютер і з чого він складається. Також не треба пояснювати, яким чином у Windows створити нову папку на робочому столі.

Якщо говорити про програмування, ази якого даються в рамках шкільної програми, то це, по-перше, застарілі мови (типу Turbo Pascal), а, по-друге, той обсяг годин, які на це відводяться (на програмування має виділятися ⅓ від загальної кількості годин інформатики – тобто, приблизно 1 година в місяць), зовсім не дає можливості ні вивчити мову, ні, хоча б, зрозуміти, що таке програмування взагалі.

Введення ЗНО з інформатики дозволить вирішити ряд проблем:

По-перше, з’явиться можливість істотно змінити навчальні програми профільних класів – наявність ЗНО буде вирішальним фактором для подолання батьківського опору.

По-друге, відкриє двері класів інформаційно-технологічного профілю для дітей, у яких з фізикою, наприклад, справи не надто складаються. Адже зараз ми втрачаємо цілий пласт хлопців, що мають величезний потенціал – але штучно «виведених за дужки» цього рівняння. На підтвердження цієї тези говорить і той факт, що число світчер в галузі неухильно зростає – люди знаходять обхідні шляхи в галузь, куди їх «не пустило» ЗНО з фізики. При цьому, система освіти повинна бути помічником, а не перешкодою.

По-третє, це спричинить зміну програм ВНЗ. За великим рахунком, базу, на вивчення якої витрачається 1-2 роки навчання, студент матиме ще зі шкільної лави – в університеті можна буде сконцентруватися на інших речах, готувати не просто програміста, а класного програміста.

Якщо ми хочемо дійсно змінити IT-галузь, якщо хочемо, щоб українські програмісти вийшли на якісно новий рівень – нам необхідно змінювати систему підготовки фахівців. І чим глибшими будуть ці зміни – тим краще.

Для невеличкої довідки:

У багатьох інших країнах програмування вже стало повноцінною частиною шкільної програми. У 2004 році на цей шлях встав Ізраїль, у 2014 схожа програма була представлена в Великобританії. Минулого року Японія прийняла рішення про впровадження програмування в навчальні програми навіть для початкової школи. І якщо ми хочемо стати першими, то вже зараз потрібно рівнятися на кращих.

Сергій Іщеряков, директор Центру підготовки сертифікованих програмістів, Освітня політика.

Джерело: osvita.ua


Поділитися публікацією:
Теги: