Поділитися публікацією:

Фото: webnode.com.ua

Система електронних держзакупівель Prozorro не позбавлена слабких місць, а то й відвертих лазівок для корупціонерів. Незважаючи на це вона виконує свої основні функції: скорочувати витрати бюджету і робити держзакупівлі більш прозорими. У Prozorro – хороші перспективи, втім ця система потребує суттєвих доопрацювань, вважають експерти.

На сайті http://tender.uub.com.ua/tender/doporogovi-zakupivli-prozorro ви дізнаєтесь, у чому суть допорогової закупівлі в  ProZorro, технологію і особливості її проведення.

Нещодавно українська система державних закупівель Prozorro отримала перше місце у щорічній міжнародній премії Open Government Awards 2016 (можна перекласти як «Премія відкритого уряду»). На наступний же день після отримання нагороди, як повідомляє видання pozitciya.com.ua, на популярному економічному ресурсі один фінансист вибухнув гнівною колонкою, звинувачувала Prozorro, по-перше, у маніпулюванні цифрами, по-друге, у зайвій розкрученості, яка нібито відвертає увагу суспільства від інших проблем.

Автор звинуватив Prozorro в штучно завищених і необґрунтованих «стартових» цінах: мовляв, якщо встановлювати великі суми спочатку, то згодом легко показати економію коштів. Логіка в цих словах є. Але початкові суми для конкурсів беруться в Prozorro не зі стелі: як правило, вони ґрунтуються на цінах аналогічних торішнім закупівлям (якщо, звичайно, у організаторів торгів немає корупційного умислу, але це вже зовсім інша історія). Та й економія все одно виходить достатньою, навіть для штучно завищених планок: 50%, 60%, 75%.

Підводячи перші підсумки роботи обов’язкового для всіх Prozorro, Ольга Піскун, представник електронного майданчика «Держзакупівлі. Онлайн» в Запорізькій області, розповіла, що один з тендерів з оцінки об’єкта стартував з суми 200 тисяч грн. В результаті знайшовся підрядник, готовий виконати цю роботу за 40 тисяч, тобто заощадити державі 75% від початкової ціни.

Втім, слабкі місця у системи, безумовно, є. Знаходяться і відверті лазівки. Про них було відомо вже на старті цієї реформи.

Перше: найголовніші, успішні, «красиві» махінації, як зазвичай, відбуваються ще на початковому, підготовчому етапі. Замовник ставить такі вимоги до постачальника чи якості товару або послуги, що переможцем у принципі може стати тільки один з потенційних претендентів. Або один з двох-трьох, пов’язаних між собою. Формально – не підкопатися, на ділі – лобіювання «потрібної» фірми. Та й взагалі схема з «конкуренцією» декількох компаній з одним засновником, юридичною адресою або телефоном – досить розповсюджена афера.

Друге: вже на етапі вибору переможця конкурсна комісія може скористатися цілим рядом «заборонених прийомів»: дискваліфікувати незручних учасників або ж вибрати постачальника спеціально для нього підібраним критеріям (закон дозволяє орієнтуватися не тільки на ціну робіт).

Третє: навіть фірму, що чесно і відкрито завоювала право на поставку товарів або послуг, можна «обламати» з виконанням замовлення. В кінці вересня нардеп Борислав Береза розповів про подібну схему на «Укрзалізниці»: нібито фірмі, яка виграла тендер на поставку подушок для поїздів, протягом 6 днів давали відкоша приймальники товару. То якість не влаштовує, то ще якісь затримки. А 6 днів зволікань для чесного бізнесу – чимало: транспорт простоює, заповнюються склади, доходів немає, а витрати тільки ростуть. Таким чином з держзакупівель намагаються вижити постачальників без «даху».

Джерело: vikna.if.ua


Поділитися публікацією:
Теги: