Поділитися публікацією:

2016 рік був провальним для уряду щодо співпраці з МВФ. Україна отримала лише один транш у розмірі $1 млрд, а перенесення всіх можливих дедлайнів для чергового кредиту сьогодні може стати додатковим фактором для економічної дестабілізації в Україні.

Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Невловимий транш. Плюси та мінуси чергової пролонгації кредиту від МВФ» спеціально для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.

«На сайті Фонду жодних пояснень щодо причин такого рішення, ні дат нового засідання з українського питання не вказано. Влада запевняє – всьому виною блокада», – нагадує експерт виправдання прем’єра та глави Мінфіну.

Звичайно, на цьому тлі, додав він, перше, що спадає на думку пересічному українцеві, коли з’являються відомості про складнощі з МВФ, чергового знецінення гривні не минути.

Ризик нового витка девальвації існує, але він навряд чи пов’язаний саме з рішенням Фонду. Гривня має потенціал до знецінення у діапазоні від 8 до 20% від нинішнього курсу вже до кінця цього року.

«Блокада буде мати наслідки для національної валюти. З одного боку, на цьому тлі гривня має потенціал до знецінення у діапазоні від 8 до 20% від нинішнього курсу вже до кінця цього року. З іншого – поки що явних небезпек немає: опалювальний сезон закінчився, аграрії закупили все необхідне для посівної кампанії, ціна на метал на міжнародних ринках зростає», – пояснює політолог.

Курс гривні – не єдина загроза, яка може привести до припинення у співпраці з МВФ.

«МВФ надіслав фінальну версію Меморандуму про співпрацю з низкою умов для України: пенсійна реформа, організація ринку землі та створення Антикорупційного суду. Всі ці зміни можуть ще більше застрягти у часі, якщо умовний кредитний «батіг» МВФ не буде нависати над урядом і парламентом. А це ще один тривожний дзвінок на шляху до здійснення реформ в Україні», – міркує Радчук.

Крім того, за його словами, існує версія, що Фонд призупинив видачу чергової порції кредиту у відповідь на маніпуляції з призначенням аудитора НАБУ.

«НАБУ створене не без допомоги та протекції політиків з США з ЄС. Підконтрольний президентові аудитор – аж ніяк не те, чого чекають в МВФ», – підкреслив він.

Не менш важливе для кредиторів і питання повернення боргів.

«У цьому контексті всі чекають 14 квітня, звіту Кабміну та закінчення імунітету уряду Гройсмана, що означає ризик нової політичної кризи та перевиборів», – припустив Радчук.

Припинення співпраці з Фондом, зазначив політолог, мало негативні наслідки для економік тих країн, які не складали іспит кредитування, але були позитивні приклади – це Польща та Туреччина.

«Туреччина – чи не єдина країна, яка всі кредитні кошти спрямувала на розвиток транспортної та туристичної інфраструктури, після чого повністю виплатила борги МВФ і сама приєдналася до товариства країн, які кредитують інших», – нагадав він досвід співпраці Анакри з МВФ.

«Тому потрібно зробити кілька висновків. Кредити МВФ – не панацея. Кризових ситуації у співпраці з МВФ вистачало у всіх країнах. Вибір робить кожна країна свій – створювати або відновлювати економіку за допомогою кредитів чи без них або й надалі бути у кредитній залежності, побоюючись щоразу: дадуть нам транш чи ні», – резюмував Олександр Радчук.


Поділитися публікацією: