Поділитися публікацією:

Сьогодні мешканка Івано-Франківська, відома волонтер Вікторія Харандюк розповіла на своїй сторінці в мережі Фейсбук про свій сумний досвід перебування в ОПЦ, інформує Правда.іф.

«В липні, 2018 року з сильними болями в животі мене попід руки привезли в лікарню (пам’ятаю то була субота, бо ввечері мала їхати в АТО). На першому поверсі сказали підніматись на четвертий в ОПЦ, бо там приймальний покій. Ну, ок! Ми піднялись. На IV поверсі ні душі, в лікарській сказали: “Чекайте, черговий лікар зараз підійде до Вас!”.

Довго лікар підходив, дужеее довгооо. Я почала поклони бити і вовком вити від болю, а лікар все ж не міг дійти. І ніхто не збирався мені надати медичну допомогу, допоки не під’їхали мої друзі, які швидко повпливали на те, щоб мене взяли на огляд.

З лікарської вибігла лікар-гінеколог, яка весь час була присутня в кабінеті, під дверима якими я в той час плакала.

Вона ж взяла мене на огляд, діагноз: двобічний аднексит, треба лягати на стаціонар. Довго вагалась (бо й на Схід хочу їхати, і лікарки взагалі не знаю. Лікар-гінеколог, якій я довіряю Базюк Ніна Іванівна на той час була у відпустці) але все ж таки я погодилась на лікування, бо з усіх боків мене переконували, що так буде краще.

Їдемо далі…

Поселили в першу палату, умови жахливі (Про постіль, тумбочки, санітарію та благодійні внески я писала пост на своїй фб-сторінці цього ж липня, 2018 року. Після якого піднявся фист кіпіш, гуділи всі ЗМІ, робились репости, писались коменти та статті, знімались сюжети.

Нас з дівчатами переселили в палату з кращими умовами, а в тій палаті почали робити генеральне прибирання)

Оскільки, цю тему ми вже піднімали, тепер хочу аби Ви знали про мій діагноз та лікування.

Тиждень мене капали та кололи антибіотиками, біль в животі не зменшився, а навпаки посилився, для зняття болю назначили свічки та кололи знеболюючі. Рівно через тиждень (знову субта) у мене почалась менструація і страшний біль внизу живота. Я попросила про знеболююче. З дозволу лікарки мені вкололи знеболююче, не допомогло. Вкололи ще раз, не допомогло. Останнім вирішенням ситуації на думку мого лікуючого лікаря було – покласти лід(охолодження) мені на живіт, і знаєте? Не допомогло.

Ну все, що могла то зробила, і з чистою душею поїхала додому.

Я продовжувала крутитись від страшного болю, медсестри покликали до мене чергового лікаря( прізвище Лоза). Цей добрий лікар оглянув мене і зробив припущення, що то може бути апендицит. В першу чергу він взяв у мене аналіз крові, потім разом з медсестричкою везли мене на узд, після узд я спробувала дріманути, так як була наколена знеболюючими і біль почала сходити. Поки дрімала, лікар сидів в маніпуляційній і чекав, щоб я прокинулась аби ще раз взяти аналіз крові та викликали хірурга.

Дуже хороший хірург приїхав з ОКЛ та підтвердив діагноз Лози. Мені назначили термінове оперування. Буквально до год часу мене виписали, допомогли зібрати речі та перевезли в обласну для оперування.

Далі всьо чотко, бо операція пройшла успішно, і хірурги були кращі

Сумно, але якби не Лоза то у мене б тріс апендицит, а це дуже зле. За що йому щиро вдячно!

А так по факту: вагітна жінка на 5 або 6 місяці, яка лежала зі мною в одній палаті із загрозою викидню лікувалась у тієї ж лікарки, що й я. Втратила свою дитину на яку так довго чекала.

Питання: є совість?

Шкода, що наше здоров’я та життя у руках НЕГРАМОТНИХ, НЕДОСВІДЧЕНИХ ТА БАЙДУЖИХ ЛІКАРІВ», – йдеться у пості.


Поділитися публікацією: